Студентський Парламент
Фізичний факультет


Гуртовий Михайло Єфремович. (16.03.1912, м.. Київ.- 11.09.1981, м. Київ).

Кандидат фізико-математичних. наук, професор. Трудову діяльність почав з 1929 після закінчення електропрофесійної школи. Працював електромонтером на заводі “Ленінська кузня”. В 1931 поступив на фізичне відділення фіз.-мат. ф-ту Київ. ун-ту (стаціонар) і продовжував працювати на заводі до закінчення ун-ту,  суміщаючи навчання    на денному відділенні з роботою. У 1936 був рекомендований до аспірантури по к-ри електрофізики. В 1939 захистив канд. дисертацію, в 1940. присвоєно звання доцента. В Київ. ун-ті працював з травня 1937  на кафедрі    електрофізики. Весною 1940  після розділу фіз.-мат. ф-ту на фізичн. і мех.-мат. був призначений першим деканом фіз. ф-ту та Головою  Вченої ради фіз. та мех.-мат. ф-тів.

Коли почалася Велика Вітчизняна війна він, відмовився від броні, добровільно пішов на фронт і в складі стрілецького полку пройшов шлях від Москви до Берліна.

Ось спогади Михайла Єфремовича про воєнні роки. Війна – це перш за все важка праця. Особливо важко було в перші місяці війни. В 1942 році була негода–хмарна, сира погода з дощем або мокрим снігом із багном на землі. Одним словом–слякоть і повне бездоріжжя. Ми були одночасно і тилом і фронтом. Постачання практично було відсутнє. Спочатку коні з’їли солому, а потім  з’їли і коней. З’явились інструкції як обробляти мерзлу картоплю, щоб її можна було їсти і не отруїтись, а також як пекти на саперних лопатках зерно.

В 1945 році при звільненні наукових центрів Німеччини від фашистів Михайло Єфремович був у складі групи вчених, які вивчали як далеко пройшли німецькі вчені у розробці ядерної зброї. В 1946 році отримав Подяку від Президії АН УРСР за виконання спецзавдання.

За постановою Державного Комітету Оборони він був демобілізований з цільовим призначенням – для участі в розвитку ядерної фізики в Києві. Після демобілізації працював доцентом кафедри фізики атомного ядра й одночасно старшим науковим співробітником, а потім завідуючим відділу №3 Інституту фізики АН УРСР, з якого згодом був організований Ін-т ядерних досліджень АН УРСР. В 1946 р. Михайло Єфремович був направлений на довгострокове стажування до акад. І.В. Курчатова. З кінця 1951 р. перейшов повністю на роботу в КДУ. В червні 1971 р. був обраний на посаду професора кафедри ядерної фізики КДУ.

За 40 років роботи в КДУ він читав на фізичному факультеті всі курси циклу загальної фізики: механіку, молекулярну фізику, електрику, оптику, атомну фізику. З 1956 р., коли в навчальний план було введено курс ядерної фізики, він беззмінно читав цей курс.

Він читав також ряд спецкурсів: в довоєнний час – “Джерела іонів”, “Електрорадіотехніка”, “Фізика і техніка вакууму”, “Оптику газового розряду”, а після війни – “Нейтронна фізика”, “Експеримент. методи ядерної фізики”, “Прискорювачі”.

Переважна більшість професорсько-викладацького складу фізичн.  факультету та основного ядра наукових кадрів І-ту ядерних досліджень АН України є його вихованцями.

Наукова робота в області фізичної електроніки та ядерної фізики. В роботі, виконаній спільно з Г.І. Коваленком (1940), була вперше експериментально і теоретично доведена можливість одержання струму насичення в діоді без зовнішньої різниці потенціалів, що лягло в основу термоемісійного методу прямого перетворення теплової енергії в електричну. Проводив дослідження по спектрометрії швидких нейтронів. Під його керівництвом був створений спектрометр швидких нейтронів по часу прольоту з унікальними параметрами і одержано ряд нових даних про взаємодію швидких нейтронів з ядрами. Опубліковано понад 50 наукових робіт.

Нагороджений орденом Червоної Зірки, 10-ю медалями, іменним альбомом за штурм Берліну.

Поховано  на Байковому кладовищі.

                                                                       Лещенко Б.

 

(фіз. фак, кафедра ядерної фізики,  тел. дом. 236-70-51)

 

 

 


Головна | Про парламент | Наші проекти | Новини | Члени СПФ | Газета "Цитрус" | Документація | Галерея
© 2009-2012 СПФ. Усі права захищенo.
Webmaster: alexsova1@yandex.ru