Студентський Парламент
Фізичний факультет


 

Стрижак Василь Іванович  (21.01.1917 , с. Іванівка Миколаїв. обл-02.09.1998, м.Київ)

В 1948 закінчив фіз.  ф-т  Київ. держ. ун-ту ім. Т.Г. Шевченка. Після закінчення ун-ту С. навчався в аспірантурі Ін-ту фізики АН України в відділі ядерної фізики під керівництвом акад. О.І. Лейпунського. Після захисту канд. дисертації був залишений  на посаді наук. співробітника, потім ст. наук. співробітника Ін.ту фізики, де працював до 1961 . В 1961 році переведений на роботу в Київ. держ. ун-т ім. Т.Г. Шевченка на посаду завідувача к-ри ядерної фізики (за конкурсом). С. очолював к-ру ядерної фізики з 1961 до 1988, одночасно в період  1971-75  був деканом фіз. ф-ту. В період 1988-97  працював в Українському радіологічному центрі. В 1967 захистив доктор. дисерт. “Деякі питання фізики швидких нейтронів”, через рік С. було присвоєно звання професора.

Василь Іванович вступив до Київського університету ще до війни, а закінчив навчання тільки після війни. З перших днів Великої Вітчизняної війни і до її закінчення С. перебував у лавах діючої армії. За виконання бойових завдань він був нагороджений орденами Бойового Червоного прапора, Вітчизняної війни та багатьма бойовими медалями.

Ось як він сам розповідав про свої воєнні роки

Моя військова карєра почалась у вересні 1939 року і закінчилась у серпні 1946 року – тобто продовжувалась всього 7 років.

У 1939-1940 роках приймав участь у визволенні Західної України, Бесарабії і Буковини в якості начальника розвідки  в 305 гап РГК (гарматний артполк резерву Головного Командування). В кінці березня 1941 року був демобілізований, а 23 червня  1941 року зявився в цьому ж полку, який розділився на два – 305 та 555 гап РГК. Я потрапив у 555. З боями відходили до Дніпра, в районі Києва.  У серпні-вересні вели бої на Дніпрі – ліквідували артвогнем намагання супротивника зводити переправи через річку – майже кожної ночі змінювали позиції, а вдень громили переправи.   Несли помітні втрати від артвогню та авіабомбардувань.  Потрапили в оточення, два тижні виходили до своїх.

Місяць був у резерві комскладу, з кінця листопада був начальником штабу дивізіону в 556 артполку 160 (потім 89 гв. Белгородсько-Харківської стрілкової дивізії). Дивізія вела тяжкі оборонні бої  у районі Курська. З лютого 1942 року став начальником розвідки полку. Влітку 1942 року наш фронт вимушений був відступати. Відступали з тяжкими боями, несли важкі втрати. У полку залишилось чотири гармати з 36. Відійшли на Дон, отримали поповнення й мат. частину і зайняли оборону на Дону в районі с. Коротаяк (перша моя зустріч з угорцями  – вони там намагалися наступати).  Коротаяк був плацдармом на правому березі Дону, ми його втримували до початку наступу в 1943 році. У кінці 1942 року мене з фронту направили у артилерійську Академію. На фронт я знову потрапив  через 2 роки,  коли наші війська входили  в Угорщину.   Кінцівка війни також не була  розважливою прогулянкою. Прийшлося витримати потужніший масований  танковий удар біля озера Балатон, де німці буквально притисли нас до Дунаю.  Уведення в дію нашої 9 гвардійської повітрянодесантної армії різко змінило становище на краще.  Після цього ми лише наступали:  Угорщина – Австрія – Чехословаччина – по такому маршруту йшли частини, в яких я  служив.  Нам прийшлося воювати і після 9 травня – ще 13 травня у моєму дивізіоні було троє вбитих і декілька поранених – есесівці пробивались до американців, а ми їх, звісно, не пропускали.

Після демобілізації Василь Іванович закінчив навчання в університеті, аспірантуру, та почав працювати як науковець, а пізніше – викладач, організатор, керівник.

Наукова діяльність С. була зосереджена на дослідженнях з ядерної та нейтронної фізики. Разом із своїми учнями вивчав взаємодію швидких нейтронів з атомними ядрами, у результаті чого виявлено ефект ядерних оболонок у перерізах непружного розсіяння швидких нейтронів. С. першим в Україні розробив і виготував генератор швидких нейтронів на базі низьковольтного прискорювача. За розробку та створення потужних і стабільних джерел швидких нейтронів йому разом з його учнями була присуджена Держ. премія УРСР в галузі науки і техніки. Перу С. належать три монографії з ядерної фізики, більше 200 наукових публікацій з ядерної та нейтронної фізики, мирного використання ядерної енергії. Під керівництвом   С. створювалась експериментальна база кафедри (споруджено ряд низьковольтних генераторів нейтронів, електростатичний прискорювач, бетатрон). С. в 1986 році приймав безпосередню участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Основні праці: “Поперечные сечения неупругого рассеяния быстрых нейтронов”, Труды сессии АН  УССР по мирному использованию атомной энергии – Киев, Из-во АН УССР, 1959; Вопросы физики быстрых нейтронов -К., КДУ, 1972; Физика быстрых нейтронов – М., Атомиздат, 1977.

Лещенко Б.

 

(фіз. фак, кафедра ядерної фізики,  тел. дом. 236-70-51)


Головна | Про парламент | Наші проекти | Новини | Члени СПФ | Газета "Цитрус" | Документація | Галерея
© 2009-2012 СПФ. Усі права захищенo.
Webmaster: alexsova1@yandex.ru